Натрій — основний позитивно заряджений іон поза клітинами і головний чинник осмоляльності крові. Його концентрація відображає баланс між водою організму та сіллю, а не загальний вміст солі, і визначається переважно спрагою, антидіуретичним гормоном і нирками. Тому він говорить про регуляцію води та про надниркову й ниркову системи, які нею керують.
Даних за цим показником поки немає.
Підвищений натрій найчастіше відображає дефіцит води — недостатнє пиття, гарячку, рясне потовиділення, блювання чи діарею, нецукровий діабет, — а не надлишок солі. Знижений натрій найчастіше супроводжує затримку води: серцеву, печінкову чи ниркову недостатність, неадекватну секрецію антидіуретичного гормону, надниркову недостатність і лікування діуретиками. Виражені зсуви в будь-який бік впливають на мозок, і за ними стежать пильно. Один межовий результат — привід повторити дослідження й звернутися до лікаря.
Дуже високий вміст жирів, білка чи глюкози в крові може штучно занизити виміряне значення, а забір крові з руки, до якої йде інфузія, спотворює його грубо. Діуретики, інгібітори АПФ і десмопресин зміщують результат, як і блювання та діарея в день забору. Натрій тлумачать разом із калієм і хлором, а також поряд із нирковими маркерами і, де це доречно, з осмоляльністю крові чи сечі.
Референсні межі — це загальні значення для дорослих, вони залежать від лабораторії, методу аналізу, віку та статі. Для орієнтиру, не для діагнозу — обговоріть результати з лікарем.