Фосфор показує вміст неорганічного фосфату в сироватці — мінерального партнера кальцію в кістковій тканині та складника АТФ, клітинних мембран і нуклеїнових кислот. Його рівень визначається надходженням з їжею, всмоктуванням у кишечнику та нирковою екскрецією під контролем паратгормону й вітаміну D. Показник говорить насамперед про функцію нирок і кістково-мінеральний обмін.
Даних за цим показником поки немає.
Підвищений фосфор найчастіше відображає знижений нирковий кліренс, а також знижену активність паратиреоїдної тканини, надлишок вітаміну D або масивний розпад клітин, що вивільняє внутрішньоклітинні запаси. Знижені значення найчастіше є наслідком надмірної активності паратиреоїдної тканини, дефіциту вітаміну D, порушення всмоктування, хронічного вживання алкоголю, відновлення харчування після голодування або приймання антацидів, що зв’язують фосфати. Це вказує на напрямки, які варто перевірити, а не на діагноз, і лікар вирішує, що досліджувати далі.
Фосфор знижується після їжі та після переміщення в клітини, зумовленого вуглеводами чи інсуліном, і має слабкий добовий ритм, тому перевагу надають ранковому зразку натще. Гемоліз хибно його підвищує. Його оцінюють разом із кальцієм, магнієм, лужною фосфатазою, вітаміном D, паратгормоном і показниками функції нирок, а не з групою натрій—калій—хлор, з якою він розділяє одну панель.
Референсні межі — це загальні значення для дорослих, вони залежать від лабораторії, методу аналізу, віку та статі. Для орієнтиру, не для діагнозу — обговоріть результати з лікарем.