Кальцій іонізований показує вільну, не зв’язану фракцію, яка фізіологічно активна в проведенні нервового імпульсу, скороченні м’язів і зсіданні крові. Його рівень щомиті регулюється паратгормоном і вітаміном D. На відміну від загального, він не залежить від альбуміну, тому безпосередньо відображає стан кальцію.
Даних за цим показником поки немає.
Підвищений іонізований кальцій найчастіше відображає надмірну активність паратиреоїдної тканини або надлишок вітаміну D і препаратів кальцію. Знижені значення найчастіше супроводжують дефіцит вітаміну D, хронічну хворобу нирок, знижену функцію паращитоподібних залоз або гостре захворювання, як-от панкреатит чи сепсис. Аналіз зазвичай призначають, коли загальний кальцій дає неоднозначний результат, і в такій ситуації він надійніший із двох. Тлумачення результату — справа лікаря.
Вимірювання чутливе до pH крові: алкалоз, зокрема гіпервентиляція перед забором крові або під час нього, зсуває кальцій на альбумін і знижує вільну фракцію, тоді як ацидоз її підвищує. Зразок потрібно набирати без доступу повітря та опрацьовувати без затримки, а тривале накладання джгута спотворює результат. Його оцінюють разом із загальним кальцієм, альбуміном, магнієм, фосфором, вітаміном D і паратгормоном.
Референсні межі — це загальні значення для дорослих, вони залежать від лабораторії, методу аналізу, віку та статі. Для орієнтиру, не для діагнозу — обговоріть результати з лікарем.