ТТГ, тиреотропін, утворюється в гіпофізі й задає щитоподібній залозі, скільки гормону виділяти. Оскільки гіпофіз реагує на рівень тиреоїдного гормону в крові, ТТГ змінюється в протилежному до нього напрямку і є найчутливішим раннім сигналом зміни тиреоїдного статусу. Він характеризує гіпофізарно-тиреоїдну систему в цілому, а не залозу окремо.
Даних за цим показником поки немає.
Підвищений ТТГ найчастіше означає, що гіпофіз стимулює щитоподібну залозу, яка виробляє замало гормону, — картина зниженої функції залози, часто автоімунного походження. Знижений ТТГ найчастіше супроводжує надлишок тиреоїдного гормону, чи то з самої залози, чи то через замісну дозу, вищу за потрібну. Обидва напрямки можуть також з’являтися тимчасово під час і після не пов’язаного із залозою захворювання, тому окреме відхилення від норми вимагає повторного аналізу та оцінки лікарем, а не висновку.
ТТГ має добовий ритм із максимумом уночі та зниженням у другій половині дня, тому кров для повторних аналізів краще брати приблизно в ту саму годину; час приймання дози левотироксину суттєво на нього не впливає, тоді як високі дози біотину в добавках, вагітність і будь-яке гостре захворювання можуть його спотворити. Його тлумачать разом із вільним Т4 і вільним Т3, а також з антитілами до ТПО та антитілами до тиреоглобуліну, коли під питанням причина відхилення.
Референсні межі — це загальні значення для дорослих, вони залежать від лабораторії, методу аналізу, віку та статі. Для орієнтиру, не для діагнозу — обговоріть результати з лікарем.