ГЗПГ — це білок-переносник, який утворюється в печінці, зв’язує тестостерон та естрадіол у крові й визначає, яка їх частка циркулює вільною настільки, щоб діяти на тканини. Його вимірюють, щоб тлумачити рівні загальних статевих гормонів, а не як самостійну мішень. Як печінковий білок він також відображає стан печінки та обміну речовин.
Даних за цим показником поки немає.
Підвищений ГЗПГ найчастіше супроводжує стани з високим рівнем естрогенів, надмірну активність щитоподібної залози, захворювання печінки, низьку масу тіла чи обмежене харчування; він знижує вільну фракцію, тому загальний тестостерон може виглядати достатнім, тоді як симптоми зберігаються. Знижений ГЗПГ найчастіше спостерігається при ожирінні, інсулінорезистентності, зниженій функції щитоподібної залози та впливі андрогенів або глюкокортикоїдів. У будь-якому напрямку він більше зміщує тлумачення результату загального тестостерону, ніж має значення сам по собі. Одне значення поза межами норми — привід повторити аналіз і обговорити його з лікарем, а не висновок.
Концентрація змінюється залежно від маси тіла, вживання алкоголю, стану щитоподібної залози та приймання естрогенів усередину, а протягом доби вона достатньо стабільна, тож голодування має мале значення. У жінок вона змінюється разом з менструальним циклом і помітно зростає під час вагітності. Його оцінюють поряд із загальним тестостероном та естрадіолом, а також з ЛГ і ФСГ, коли питання полягає в тому, на якому рівні осі виникає низький рівень вільних андрогенів.
Референсні межі — це загальні значення для дорослих, вони залежать від лабораторії, методу аналізу, віку та статі. Для орієнтиру, не для діагнозу — обговоріть результати з лікарем.